Солодка вата
Верлібр
рожеву солодку вату хтось розкинув в блакитнім небі
я помічаю втрату : хтось відщипує солод і смак
то вітер облизує губи, що досі пахнуть медом
і смакує лукаво рожеву принаду хмар
хтось намотує вату - рожеву і білу, як хмари
на оголене гілля змерзлих старих дерев
я відчуваю спокій, попри помітну втрату
зимного неба просинь, зимових густих перин…
