15.10.2013 21:02
для всіх
167
    
  6 | 6  
 © Сашко Новік

з рубрики / циклу «демісезон»

Скрапує

небо обвисле в долоні дахів,

лапає

оголене гілля розу вітрів,

блимає,

нахиливсь до землі самотній ліхтар

у своє

відображення на фоні хмар.

Збільшує

веселково краплинка пікселі,

вішає,

смайлики в текст, невеселі,

принесе

за собою різке похолодання,

щоб усе

 інеєм вкрилося зрання

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.10.2013 20:11  Тетяна Чорновіл => © 

Цікава форма й зміст! Не зрозуміла, хто з ким розлучається!
Дуже заховано...

 16.10.2013 17:06  Марієчка Коваль 

)початок змусив, о змусив, згадати як ми на третьому курсі чи якому там будували ту розу. вночі)))))) а така чудова назва.
Гарний, але в кінці збиваюсь. ну форма така. чи що.

 16.10.2013 00:34  Тетяна Белімова => © 

Форма класна - чергування коротких і довгих рядків, оптимально передає настрій))

 15.10.2013 22:13  Богдан Чернігівський 

Круто! Але не треба похолодань, будь ласка! )))

 15.10.2013 20:42  Світлана Рачинська => © 

Класний вірш) І мені зрозумілий, що не маловажно!!!

 15.10.2013 20:39  Каранда Галина => © 

+ початок взагалі +++