Стимул для відпочинку
з рубрики / циклу «Про долю»
Лоскоче ніздрі запах кави,
Дощ не стомивсь ще брязкотіти,
У вихідний ради забави,
Вирішила довше відпочити.
Все ж піднялась та лінь насіла,
Веде у постіль, мов мана,
Ковточок кави, з’явилась сила,
І миттю я, мов ожила.
Ручка і зошит, слова в рядочки,
Без них не бачу я життя,
Це мої другі сини й дочки,
Таке моє земне життя.
Рука стомилась та мозок каже,
Досить хандрити давай дерзай,
Слово за слово в рядочок ляже,
На вихідний тут вже не зважай.
Душа летить собі на крилах,
Серце вистукує у такт,
Пульсує кров стрімко по жилах,
Це вихідного мого факт.
Дощ барабанить, немає впину,
Земля притихла і тремтить,
А я у віршах сонця підкину,
Зігріє землю хоча б на мить.
м. Славута,
