Ода Ялинковому Прометею
Майданив час крізь сито протиріч.
Студились голови вітрами кінця року.
І розгоралась підла політична ніч
Вогнями провокацій різнобоко.
Погоничі людей командували "фас".
Вони і в цьому мали звичні інтереси:
Намалювати жах і в профіль, і в анфас,
ЩОБ БУЛА ЇЖА ДЛЯ МАСМЕДІА І ПРЕСИ.
ЩОБ БУЛО ШОУ ДЛЯ ПОЛІТИКІВ бридких,
Які собі із цього користь клали:
Створити прецеденти, від яких
Противників зачислять у вандали.
А він нічого не бажав творить
За ради політичної зарази,
А просто мріяв як людині в світі жить
І на ялинку символом вилазив.
Забув про холод, залишив свій страх
Десь на бруківці стадного майдану,
Він з прапором державним яко птах
Вилазив небу лікувати рану,
З якої кров почала цибиніть
І руки мурзати усім, хто підвернеться.
Коли в жирах земного розум спить,
То небо кров’ю темною проллється.
Хтось там історію якусь кудись міняв,
Хтось щось об’єднував роз’єднане в єдинство,
А він державний прапор піднімав
У небо над своїм дитинством.
Хтось вимагав, а хтось когось судив,
Читав, як Біблію святу, закон і право.
А він вогонь у небі запалив
Жовто-блакитним полум’ям держави.
Ще буде час осмислити своє -
Все що прийшло, і що у цім згубили.
Могутня мудрість романтизм уб’є
Й сумління виклюють і очі, й серце, й крила.
Та от вогонь, що грітиме з небес
Державним прапором у світу на вершині,
Здолає біль, як чудо із чудес
На металевій і сумній ялині.
2013р.
