15.11.2013 14:27
для всіх
350
    
  1 | 1  
 © Дебелий Леонід Семенович

Владислав Ходасевич "ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ"

Nel mezzo del cammin di nostra vita.
(В середині шляху нашого життя (італ.)

Я, я, я. Що за дикості слово!

Невже справді он той - це є я?

Хіба мама любила такого,

Напівсивого, жовто-блідого,

І всезнаючого як змія?


Чи ж хлопчисько, в Останкіні легко

танцював що на дачних балах, -

Це все я, той, хто відгуку злетом

Жовторотим вселяє поетам

Лиш відразу та злобу і страх?


Хіба той, хто в нічні міг дебати

Всю завзятості скликати рать, -

Це все я, той хто, можна сказати,

У трагічності мови набатів

Жартувати навчивсь і мовчать?


Врешті - так і завжди в середині

Неминуче земної путі:

Від нікчемних причин – до причини,

Вже й дивись – заблукав павутинням,

І своїх же слідів не знайти.


Так, мене не примара очима

Під паризькі дахи привела.

І Віргілій десь зник за плечима, -

Тільки є Самотина – в дитинній,

Терпкій правді оправного скла.


................................................................


Владислав Ходасевич

ПЕРЕД ЗЕРКАЛОМ

Nel mezzo del cammin di nostra vita.

(На середине пути нашей жизни (итал.)


Я, я, я. Что за дикое слово!

Неужели вон тот - это я?

Разве мама любила такого,

Желто-серого, полуседого

И всезнающего как змея?


Разве мальчик, в Останкине летом

Танцевавший на дачный балах, -

Это я, тот, кто каждым ответом

Желторотым внушает поэтам

Отвращение, злобу и страх?


Разве тот, кто в полночные споры

Всю мальчишечью вкаладывал прыть, -

Это я, тот же самый, который

На трагические разговоры

Научился молчать и шутить?


Впрочем - так и всегда на средине

Рокового земного пути:

От ничтожной причины - к причине,

А глядишь - заплутался в пустыне,

И своих же следов не найти.


Да, меня не пантера прыжками

На парижский чердак загнала.

И Виргилия нет за плечами, -

Только есть Одиночество - в раме

Говорящего правду стекла.


18-23 июля 1924

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.11.2013 20:18  Дявяносто Девятьи Де... => © 

понравилось, хотя к Ходасевичу равнодушен

 16.11.2013 13:32  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вийшов вірш! Дуже сподобався! З цікавістю спостерігаю за Вашим підбором авторів і поезій для перекладів.))
От тільки риму летом - злетом не зрозуміла...
І ще... Я не згодна з тим, що "ти" лишиться тільки для прози!!!!! Мені здається, що коли вже лишаТИ щось у прозі, то краще кинуТИ туди оте коротке, немов обрубане "ТЬ". ( жартую )))

 15.11.2013 14:31  Суворий => © 

Гарно, але певно все-таки "заблукав у ПУСТЕЛІ"...

І можливо в "Жартувати навчивсь і мовчать?" краще "мовчати". Хоча останнє зауваження - це суто від моєї фобії до рим з закінченням "ть"...