Перший льодок
з рубрики / циклу «Про долю»
На річці кубляться рибалки,
Льодок крихкий аж жах бере,
Не треба йти і до гадалки,
Комусь він лихо принесе.
Довбуть той лід впину немає,
Мов одуріли чисто всі,
А біда в очі заглядає,
Перестороги ті пусті.
Крига тріщить та цур їй годі,
А ось там кльов, який там жах,
На перекір ідуть у долі,
І молоді, і вже в літах.
Дивлюсь на річку завмираю,
Навіщо бавитись з життям,
Багато бід несе – я знаю,
Крига не міцна ще, затям.
м. Славута,
