15.12.2013 22:52
для всіх
240
    
  3 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Перший льодок

Перший льодок

з рубрики / циклу «Про долю»

На річці кубляться рибалки,

Льодок крихкий аж жах бере,

Не треба йти і до гадалки,

Комусь він лихо принесе.


Довбуть той лід впину немає,

Мов одуріли чисто всі,

А біда в очі заглядає,

Перестороги ті пусті.


Крига тріщить та цур їй годі,

А ось там кльов, який там жах,

На перекір ідуть у долі,

І молоді, і вже в літах.


Дивлюсь на річку завмираю,

Навіщо бавитись з життям,

Багато бід несе – я знаю,

Крига не міцна ще, затям.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.12.2013 14:19  Тетяна Чорновіл => © 

І скільки їх згинуло вже під кригою! А все одно не каються! ((

 15.12.2013 23:17  Барва 

Льодок крихкий наче під урядом))

 15.12.2013 23:06  Світлана Рачинська => © 

Це як потрібно любити рибалити, щоб так бавитись  з життям?) Цікавий віршик! Перед затям, у мене проситься кома...
чудово!