Із дитинства миті радісні й сумні
Посивіли віти інеєм грудневим,
Наче виснажені скроні матерів.
Доки бачу світло, б"ється кров у венах,
Час-ріка не змінить юності порив.
Та не протоптати у снігах минулих
Вже ніколи стежку у дитинства край:
Де чекання щирі, коли всі поснули,
Прийде в хату із дарами Миколай.
У відлигах весен, в літніх перевеслах,
Під ногами в шарудінні листянім,
У сніжних тунелях - в пам"яті воскреслі
Із дитинства миті радісні й сумні.
