08.06.2010 19:07
-
717
    
  4 | 4  
 © Борода

В`язень

Прикутий ланцюгами до землі, 

Він з тугою взирав у сині далі 

І пружив м`язи, пробував стальні 

Ті пута, що злетіти не давали. 


Лише думками озирав весь світ, 

Лише любов*ю обнімав планету, 

І серце краялось від пережитих літ, 

І кров тяжіла, мов свинцем розлита. 


За стільки літ нічого не зробив, 

Прожив життя, а результатів - «зеро»! 

Здувались вени, ніби батоги, 

Та пута (щоб порвать) не було сили. 


Ще раз напружся! Ще один лиш раз! 

Вклади у це зусилля згусток волі, 

Вклади вогонь, що в серці не погас, 

Вклади страждання, й оберемок болю! 


Затисни зуби, притисни язик, 

Свідомість - у очікуванні злету! 

Напнулись жили і завмер кадик, 

Щось затріщало...Я лечу, плането! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!