Старий пень

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Крок за кроком, день за днем,

Дід став в баби старим пнем,

Сів у голос щось мізкує,

Ну, а баба все те чує.

– Був козак на усі сто,

Як постукаю в вікно,

Було кулею летить,

Щось щебече, не бурчить.

Поцілує щиро в губи,

Заздрили тоді всі люди,

А тепер я старий пень,

Товче це вона щодень.

Стало діда шкода бабі,

Так собі лиш для розваги,

Крок ступила і спіткнулась,

Аж луна з того жахнулась.

Кричить баба на всю хату,

Як для неї дати раду,

Взяв на руки та у ліжко,

Бачить баба дуже близько.

– На піч хочу, – гірко плаче,

Дід по хаті з нею скаче,

Вмостив бабу, як годиться,

Ну, а бабі не лежиться.

Потри ноги, погладь спину,

Певно, діду, я вже згину,

Пам’ятай до скону літ,

Ти найкращий в мене дід.

Все життя тебе любила,

Мов з рушниці діда вбила,

Плаче дід, немов дитина,

– Ти також в мене єдина.

Називай, як заманеться,

Баба нишком вже сміється,

– Годі, діду, пройде день,

Що стоїш, як старий пень.

Іди в хлів скотині дай,

– Я біжу, а ти дрімай,

Дам скотині, повернуся,

Біля тебе примощуся.

м. Славута,