Ой старію я, старію:
опустіла голова,
потьмяніли мої мрії
і заплутались слова.
Ой старію, озираюсь
на свої прожиті дні,
тільки спогадів жахаюсь,
бо чомусь вони сумні.
Бо вже молодість зів’яла,
промайнула, ніби птах,
догоріла і пропала -
розчинилася в літах.
І її не повернути -
це даремнії слова.
Як мені - старому - бути
в свої майже двадцять два?..
супер)