Дорога
Породжена: мандрівників бажанням
Знайти крутий Усесвіту кінець,
Мисливцями за вічним покаянням,
Дороги в’ється серед трав рубець.
Душа її розтоптана босоніж,
Що скам’яніла від чужих хотінь,
Курить слухняно дідоводом поміж
Капризом побудованих склепінь.
Вона, своєї мойри згодний бранець,
До мрії вистеляє нам місток…
Захлипає по ній протуберанець*,
Росою із янтарних пелюсток.
