Баба Яга
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Як мала дитина рада,
Іду діду торгувати,
Час вже єврики складати.
Взяла яйця, сало, здір,
Дід лихий, немов той звір,
До худоби треба йти,
Ще й у грубці натопи.
Своє тулить баба й грець,
Не вторгує – тут кінець,
Загрузилась, як Камаз,
Діда нападає сказ.
На базарі примостилась,
Всюди добре роздивилась,
Тоді стала торгувати,
Тут не будеш вже дрімати.
Продала тут весь товар,
Вийшов гарний їй навар,
Заглядає ходить всюди,
Мов мурахи снують люди.
Мітли дядько продає,
Бачить баба – це моє,
Стала вона придивлятись,
За копійку торгуватись.
Довго дійство те велося,
Тут охочих ще знайшлося,
Чолов’яга в капелюсі,
Не стоїть, а весь у русі.
Моргнув бабі засміявся,
Та з базару геть подався.
Та цвіте, мов маків цвіт,
Геть забула скільки літ.
Йде з мітлою, мов та пава,
Вся при грошах, величава,
До кишені, а там дірка,
Туди-сюди вона зирка.
Де злодюга клятий дівся,
Світ в очах весь закрутився,
Хоч мітлу встигла купити,
Треба вовком тепер вити.
А дід бабу вже чекає,
Та мітлою йде махає,
Все розтріпане волосся,
Чи це діду так здалося?
Мовби не його стара,
Це страшна Баба Яга,
Що, скажи, наторгувала,
В який банк єври поклала.
Підеш завтра торгувати,
Не забудь ступу придбати,
Не проста будеш бабуся,
А страшна і зла Ягуся.
м. Славута,
