Тягар сьогодення
з рубрики / циклу «Про долю»
Огорнув сум весь білий світ,
Сповив, немов дитину,
Рокам прожитим дає звіт,
Ще більше горбить спину.
Як були діточки малі,
Надію все плекала,
Тягнула віз, мов віл в ярмі,
На все те не зважала.
Були надії, сподівання,
На кращу дітям долю,
Та марні ті були страждання,
Діти ідуть в неволю.
А в неї сили геть не ті,
Безсонні стали ночі,
А дні холодні і сумні,
Геть виплакані очі.
Худоба вже важкий тягар,
Не сила вже продати,
А гроші ходовий товар,
Їй дітям треба дати.
Все на базар та на базар,
Стоїть, немов прикута,
Розпродала свій весь товар,
Чи боса йде, чи взута.
Порвались тапки на ногах,
Пилюка миє ноги,
Порожні сумки у руках,
Та добрий шмат дороги.
Прибуток виклала на стіл,
Добро порахувала,
Дай, Боже, ще для неї сил,
Щоб смерть ще зачекала.
м. Славута,
