Крила мала
з рубрики / циклу «Про долю»
Немовби птаха,
Крила мала,
Казав невдаха,
Вона літала.
Крила росли,
В неї щоднини,
На них з роси,
Були перлини.
А він гнітив,
Хотів згубити,
Геть не любив,
Гріх залишити.
Вона літала,
Бо вона мати,
Усе здолала,
Заради дитяти.
Знялась у небо,
Довго літала,
Так було треба,
Знов покохала.
А він давно,
Склав свої крила,
Все, що було,
Злість загубила.
м. Славута,
