Вкрадене
з рубрики / циклу «П`ять відтінків мене»
Ми забули і клятви, й слова каяття -
Їх згадати не годен ніхто до пуття,
Але нас не картай: ми нестямні й сп`янілі,
Не вином. а КОХАННЯМ-жагою життя.
(Омар Хайям)
Їх згадати не годен ніхто до пуття,
Але нас не картай: ми нестямні й сп`янілі,
Не вином. а КОХАННЯМ-жагою життя.
(Омар Хайям)
Сині квіти. Ніжні іриси.
В них заховане небо моє.
Не зів`януть!
З любов`ю дивлюся,
Уявляючи небо твоє.
Хай ще день...
Ще минув в невідомість,
І зима... Довга ніч... І одна...
Сині квіти.
Моя підсвідомість, тихо скаже, що прийде весна.
Знаю, мить та недовгою буде.
І розділимо небо на двох.
Сині квіти.
Украдене щастя.
На коліна.
І хай простить Бог.
