28.01.2014 00:30
for all
178 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Самотня мати

Самотня мати

Сидить у хаті,

Немов прикута,

Самотня мати,

Всіма забута.


Волосся сиве,

Зморщені руки,

В очах минуле,

Які то муки.


Як перст одна,

Журба з’їдає,

Мов не зі зла,

Та нарікає.


Усе для діток,

Усе до хати,

Бог в тому свідок,

Що тут казати.


Та розлетілись,

В краї далекі,

Там приземлились,

Її лелеки.


Вона самотня,

В кублі лишилась,

Немов безодня,

В серце вселилась.


Самотні дні,

Самотні ночі,

Жива в труні,

Лиш плачуть очі.



м. Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.01.2014 21:43  © ... => Тадм 

Цілком з вами згідна! 

 30.01.2014 11:31  Тадм 

боляче, але правдиво 

 29.01.2014 22:03  © ... => Світлана Рачинська 

Таке життя... 

 29.01.2014 22:03  © ... => Марина Моренго 

Рада, що сподобалось! 

 28.01.2014 19:28  Світлана Рачинська 

дуже болісні рядки... 

 28.01.2014 00:47  Марина Моренго => © 

Красиво,больно, правдиво... 

 27.01.2014 23:24  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Так я цю втрату пережила, хоч і вже багато років минуло, але той біль ходить за мною всюди! Дякую за коментар! 

 27.01.2014 22:45  ГАННА КОНАЗЮК 

Дуже болючий вірш! Мати - це святе... Особливо це розумієш, коли її втрачаєш. Тоді якась провина гризе постійно, що можливо можна було б частіше їздити до неї, ще частіше телефонувати.... а вже нічого не повернеш...
Сильно написано!