Екземи сердець
А дзуськи! А баста! А доста! А стоп!
«Pardon*, моє серденько!» Гулко розбити
Тарілку і склянку, зчинити потоп
(і, навіть, всесвітній) усім паразитам.
Запертись у льосі на вічний замок,
Зварити із півня вчорашнього юшку,
А лиш би дзьобатий навіки замовк,
Щоб ранок каміння не пхав у подушку.
Ну, скло на підлозі… Та ж скло у вікні,
Та перетрубації в небі пташині.
«Pardon, моє серденько!» Ми на війні,
Де гасяться очі й спалахують шини.
«Pardon, моє серденько!» Вчора – весна,
Сьогодні – зима, завтра світу не стане…
Хвилини, як бруньки. Образи – без дна
Екземи сердець, розпанахані рани.
Калуш, 30.01.2014
