Олена Вишневська Пробач
Пустоцвіт обпада і колючі слова з вуст холодних твоїх обриваю,
Ріже серце нескорене смутку прогірклого лезо…
Одкровення відстукує ритм в голові: не буває безгрішного раю!
Бач, як правда болить, коли мислити стали тверезо?
Аксіоми і всі теореми життя я для праведників залишаю:
Часом холодно так, що аж рветься струна… Ти пробач, грала щиро, без правил…
11 лютого 2014 р.
14.02.2014 12:50 Володимир Пірнач => © |
 Сильний дуже текст. |
12.02.2014 10:26 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарна поезія. Але мені зробилося вкрай сумно. Ось скажи, чого воно так? Жінка завжди буде просити, навіть якщо й не винна... Завжди скаже "пробач". А мужчина? Майже ніколи(( |
12.02.2014 10:17 Деркач Олександр => © |
 класно і чудово написано...та чи хіба можна в коханні мислити тверезо??))) |
12.02.2014 08:35 Дявяносто Девятьи Де... => © |
 Оригинально. Да скренние чувства сложно удержать в рамках правил, отсюда и порванные струны, и лезвия... |
11.02.2014 20:02 Ганна Коназюк |
 Чудово!!! Гадаю, багато хто скористається віршем, щоб оригінально попросити вибачення.)) |
11.02.2014 19:34 Бойчук Роман |
 БРАВО!!!! |
11.02.2014 19:30 Світлана Рачинська => © |
 Вау.......) MagicA PoesiA... |