ПРО МАЙДАН
Грудневої ночі студенство святе
Жорстоко побили за слово просте,
За думку, - за іншу, за мрію дитячу,
Їх міліціянти побили звіряче...
Завив, заволав, український народ,
Здобути він хоче інших свобод!
Немов в незалежній країні живем,
Та інакодумців влада – ножем.
"Відчутне покращення" обіцяно нам,
Та лиш безробіття іде по- п’ятам.
Понищено села, позабрано скот.
Селяни давно вже в біді, без робот.
І по заробітках байстрюють в світах,
У шахтах, заводах - за безцінь наш брат.
А хто підприємець, податками здоять,
Хто щось виробляє – відкатами зловлять.
Все вицідить влада, щоб пельку набити.
За що ж поважати, за що їх любити?
За декілька років синок – мільярдер!
Хіба їх цікавить, що їсть пенсіонер?
Будують палаци за кошти людей,
Не брезгують й фонди хворих дітей.
У банк іноземний складають свій кошт
І чартерний рейс бережуть про авось.
Байдужа Вкраїна цим владним мужам!
Ввесь люд український батрачить панам.
Катують люд ціпом і бють голяка,
Та кров в нас козацька - дає гопака!
Катуйте, саджайте – не спините всіх!
І байки складайте про люд свій на сміх:
Що ми - екстремісти, бандити, терор,
Самі себе лупим і ллємо скрізь кров.
І беркут побили дівчата й старі,
А що з ДЦП - був у них во главі.
На владу працює й міліція, й суд.
Звичайних людей захища самосуд.
І смішно, і страшно за долю дітей.
Борітесь - поборите владу ідей!
Співай, мій народе, вкраїнських пісень
І гімном лунай до далеких земель.
У праці, в єднанні зціліє наш край.
Ти ж, владо бандитська, скоріше втікай!
А той, хто наругу вчиняв над людьми,
Умиється Божого суду слізьми.
