Монолог березневого кота
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Весна… Весна? Це сніг калюж чи тиша?
Чи дощ з небес захмареного виру?
Чому між снів, немов окрайчик сиру,
Вплелась про Мурку думка найніжніша?
Аж вуса настовбурчились на вітрі,
Так ввись злетіти хочеться хвостато!
Озвися, Мурко, весняна принадо,
На серенади пристрасні нехитрі.
Думки про очі Мурчині вже зранку
Підступно манять на вершини даху!
Ня-а-а-в! Хтозна, звідки я беру відвагу,
Хоч навіть і не нюхав валер’янку!
Ох! Щось нявкуче коїться зі мною!
І до кінця не можу зрозуміти:
Весна війнула Мурчині флюїди,
Чи Мурка пахне в березні весною…
