Вірші болючі в жмутку…
Коли у грудях рвався буревій
І на душі перчений присмак смутку
Доводив розум твій до божевіль,
Вона єдина спила з серця біль…
А чим віддячив ти? Віршами в жмутку…
Коли в самотні здичавілі дні,
Здавалось світла в майбутті не буде,
Палітрою чуттів на полотні
Для тебе малювала сни ясні,
Наповнила коханням кожен будень…
Коли ж криваві рани на спині
Загоїлись і знов з’явились крила,
Тоді відчула ноти крижані:
І стала зайвою для тебе у хвилині –
Усе забув ти … а вона простила…
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Втекти із припорошених полиць
Без крил несила… в серці камінь-пустка.
Ти з горе-ляльки душу до дрібниць
Всю випив і залишив долілиць…
А що ж залишилось? Вірші болючі в жмутку…
02 березня 2014 р.
