Примирення
Заквітала весна-красна
У віночок барвінковий
червону калину.
Прибрала пахучим цвітом
І тепло її відчули
луги зелененькі.
Дай-но сили ще і людям
консолідуватись.
І почути одні других,
та й за руки взятись.
Порішити одним махом
всі спірні питання.
Що вирішувались довго,
з вечора до рання.
Соловей щоб тріть виводив
тьохканням завзятим.
Ну а дятел барабанив
стуканням строкатим.
Нащо людям вчить корову
завивати вовком.
Молока в неї не буде,
ніякого толку.