Після великого вітру...
Після великого вітру надходить велика тиша
(і я чую своє прискорене дихання, хоча це мене не бентежить)
Я прислухаюсь до своїх оглушених кроків –
Вони знову ведуть туди, де мені бути належить.
Після великого вітру у сон поринають дерева
(їх віти тепер спокійні і не колишуться трави)
Барв розмаїття і звуків повернулось до світу,
Де врешті улігся вітер із мідним смаком отави.
Після великого вітру я знову чекаю вітру
(я знаю, що він невмирущий і знову на нас полює!)
Цей спокій лише до набату, що грізно проріже тишу,
Але не вбезпечить від вітру, який здіймається всує.
Київ, 12 квітня 2014 року
