ПРАВДА
Такий несамовитий біль у грудях,
Безжалісно й жорстоко допіка.
Як вірити, як розбиратись в людях?
Як захистити правду, що тіка?
Тікає з серця брата, дружба гине.
Він правду гонить із душі своєї.
Брехня у мозок вп`ялася невиних,
Туманить очі, лестощами стелить.
Така солодка і гнила водночас,
Так голосно і гучно торохтить.
Та присмак меду розум більш лоскоче,
Ніж свята правда болісно гірчить.
Давіться медом, та цурайтесь брата,
Якщо своєї вже немає голови,
Ховайтесь та коріться катам,
Для них ви -- вівці, на колінах ви!
Ви завжди зневажали, відрікались,
Ви ненавиділи, кричали нам: "Хохли!".
Це страх і заздрість в вашім серці заховались,
Ми ж скорені ніколи не були!
У нас є дружба, єдність, доброта!
Ми знаємо, за що життя цінити!
Прощаємо образливі слова,
Бо ми сім`я! Ми вміємо любити!
Вставайте браття, досить вам ганьбитись!
Посійте сім`я доброти в серцях!
За волю, за життя потрібно битись!
Катам не потурати в ланцюгах.
Не майте в серці вашому пихатість,
Ви ж такі самі люди, як і ми!
Нема в нас "чорних" і нема "кацапів",
Тому для вас ми також не "хохли"!!!
Повага -- ось, що в нашім серці
Цвіте, наповнює буття,
До кожного в душі відкриті дверці,
У цім є сила нашого життя!
Вставайте, браття! Досить вам бруднитись,
Коліна обтирати, оббивать лоби!
Тиранів тільки правда зможе зупинити,
Та воскресить її зумієте лиш ви!
