Крик душі
з рубрики / циклу «Про долю»
Чорна хмара насуває,
Мов на землю сіла,
Мати сльози проливає,
В мить вся посивіла.
Каркає ворон – сів на грушу,
Нема йому впину,
Мов виймає мами душу,
Де ти, любий, сину?
Звідки тебе виглядати,
Зима снігом крутить,
Де ту правду йти шукати,
Де вона все блудить?
Впала в церкві на коліна,
Скажи, Божа Мати.
Де тепер моя дитина,
Куди йти шукати?
Довго била ті поклони,
Та пішла по світі,
Задзвонили в церкві дзвони,
Снігом всі сповиті.
Іде світом гірко плаче,
Слізьми сніг вкриває,
Ну, а ворон усе кряче,
Може правду знає?
м. Славута,