Індульгенції. Прощі. Не треба мені сірих площ!
Вже й ліхтар задзвенів паралельно із внутрішнім світом,
Ожили полтергейсти словесних твоїх потороч,
І танцюють-вальсують, і ніде реальність цю діти.
Індульгенції. Схимни. Я – схимниця твоїх церков,
Не свята, не ікона, а боса, чужа Магдалена,
Але під омофор прибігав ти, під грішний покров,
І зривав первоцвіт, пелюстки мнув під тілом шаленим.
Індульгенції. Булли. І фейкові дні за вікном –
Відлітає вчорашнє з ключем у забутість, як бузьки.
Запечатано коло, завішані люстра рядном…
І пляшки із мольбою причалу – на друзки, на друзки…
20.03.2014
