20.03.2014 22:54
лише 18+
137
    
  5 | 5  
 © Ірина Червінська-Мандич

Індульгенції. Прощі. Не треба мені сірих площ!

Вже й ліхтар задзвенів паралельно із внутрішнім світом,

Ожили полтергейсти словесних твоїх потороч,

І танцюють-вальсують, і ніде реальність цю діти.


Індульгенції. Схимни. Я – схимниця твоїх церков,

Не свята, не ікона, а боса, чужа Магдалена,

Але під омофор прибігав ти, під грішний покров,

І зривав первоцвіт, пелюстки мнув під тілом шаленим.


Індульгенції. Булли. І фейкові дні за вікном –

Відлітає вчорашнє з ключем у забутість, як бузьки.

Запечатано коло, завішані люстра рядном…

І пляшки із мольбою причалу – на друзки, на друзки…



20.03.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.03.2014 12:27  Деркач Олександр => © 

Класно

 21.03.2014 16:39  Ірина Затинейко-Михалевич 

сильно...дуже

 20.03.2014 15:50  Тетяна Белімова => © 

Іро! Це щось неймовірне! Останній катрен просто вразив!
 

 20.03.2014 15:15  Маріанна => © 

Сильно!

 20.03.2014 14:26  Ганна Коназюк 

Гарно! Дійсно, "рве свідомість". Мене особливо вразив останній катрен. Чудово!

 20.03.2014 13:44  Світлана Рачинська => © 

Сильно. З задоволенням читаю Ваші вірші , Ірино! Другий катрен просто порвав мою свідомість. Неймовірно!