21.03.2014 13:36

лише 18+

138

7 | 7

 © Ірина Червінська-Мандич

Білоцвіття розширює межі,

Чорнодіри завужують простір.

Астродуші ці нам не належать,

Хоч і ходять по хаті… як гості,

Хоч і ходять по струнах пилюки,

І впускають пилюку в легені –

Темні душі розпуки. Ні звуку!

І не сміти світати шалено!

Чорні діри – Бермуди небесні,

А, можливо, шляхи для вигнанців.

Чорні літери не для воскреслих

Носять діти в заплічниках-ранцях.

Чорний сум – вибір тут невеликий,

Білий сум притаманний лиш Сущим.

Світе мій, ти настільки дволикий!

Стін нема, та тюрми не розлущиш…

20.03.2014