Моє пальто
Моє пальто по закутках ворожих
Висить, як тінь, на вказаному місці,
Рукав безсило падає додолу,
Підкладка геть зносилась /дірка в дірці/,
ЗовсІм не гріє душу захололу,
Засіяну зерном крихких корозій…
І, наче звичний і буденний одяг,
Таким зручним здається всім у вжитку,
Та все ж таки і розмір не підходить…
Як обирала? Ніби напідпитку:
Віддала данину канонам моди.
І не пасує, і на сміття – шкода…
Так і висить, безпомічно, безсило…
А скільки ж я за нього заплатила…
20 березня 2014 р.