Юний козак
з рубрики / циклу «Про долю»
– Чуєш, тату, – каже син,
– Чи ж я не козак?
Чую з церкви лине дзвін,
Ворог геть дивак.
Мов та хмара насуває,
Шукає причину,
Нехай трохи почекає,
Вирівняю спину.
З’їм вареників хоч сотню,
Та миску сметани,
Зажену їх всіх в безодню,
Ворогів не стане.
Ось такі, то екстремісти,
У нас в Україні,
В вишиванці променисті,
Крила лебедині.
А лебідка наша мати,
Ненька Україна,
На козацький рід багата,
Ми одна родина.
м. Славута,
