БЕЗУМСТВО
Є у зраджених безумство,
Душить, жити не дає:
Що, як милий схаменувся
І тепер шкодує, жде.
Стріне, ніжно посміхнеться,
Тихо скаже: «Я молю,
Все забудь, біда минеться,
Я лише тебе люблю!»
Враз немає місця страху,
Летимо на крилах мрій,
Та в обличчя б’є з розмаху
Згубний погляд крижаний.
Замерзають щастя квіти,
Плине стужа звідусіль.
Хто не може розлюбити,
Той приречений на біль.
