Без тіні помсти
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Не для того любила, щоб клясти.
Навіть зараз, коли всі зірки
Ладні з неба на голову впасти
І спалити до крові мости.
Навіть зараз, коли вже від болю
Ледь не вию на місяць, як пес.
Нащо помста впереміш з любов’ю?
Не для того молила в небес
Цього дива.
Не кличеш своєю,
То за це проклинати? Так знай:
Я не схожа на чорну Медею
І на світлу Марусю Чурай.
Я не схожа на вбивцю і ката,
Не зашепчу і не затрую.
Я не буду тебе зневажати
І нещастя тобі не пришлю.
Хто любив – той клясти не посміє,
Бо слова ці чужі для душі.
Хоча досі зізнатись не смію –
Я стояла на цій вже межі
І не знала: забути, любити,
Збожеволіти… Та не клясти.
Я не зможу без тебе прожити,
Точно знаю. Та я – це не ти.
