Велика Мечетня
Острівець дитинства
До Бугу листям вишні притулилося,
Ти пахнеш полином і чебрецем.
Твоєю мечетнянкою родилася,
Де ружі й маки квітнуть багрецем.
Моє село, немов весняна гілочка
Черешень чи духмяного бузку.
У молочай упала з неба зірочка
До міріади цвіркунів в садку.
Земля твоя родюча і славетная
І скіфи жили тут і козаки...
На березі ріки мечеть великая -
Злотоординським містом було ти.
Палюче сонце влітку і дощів нема.
Мов з гатки заревів прадавній тур.
Ще пахне свіжим борошном біля млина
Та верби гнуться в плетиві зажур.
І де б душі літати не судилося,
Чи жайвором, чи в небі сокільцем,
Твоєю мечетнянкою родилася,
де ружі й маки квітнуть багрецем...
Київ, 10.04.2014
