15.04.2014 00:00
для всіх
248
    
  5 | 5  
 © Зав`ялова Валентина

Порцелянова танцюристка

В своїм нескінченнім танці

Піввіку вона кружляє

Червоний ясний черевичок

З-під сукенки виглядає.

 

З роками - ні, не старіє:

Струнка, як завжди, і гожа.

(Якби ж хоч трохи на неї

Була б я фігурою схожа!)

 

Дарунок татків матусі,

Шматочок їхнього світу.

Нехай боги порцеляни

Дарують тобі довгі літа.



Харків, Квітень 2014 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.04.2014 15:21  Оля Стасюк => © 

Красивий, ніжний віршик.... особливий акцент, звісно, на романтичній історії танцюристки, яка накидана всього кількома ненав`язливими штрихами... оце справді вміння!

 15.04.2014 12:27  © ... => Ганна Коназюк 

Дякую. Я цк теж відчуваю, коли дивлюся на статуетку.

 15.04.2014 12:22  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світлано.

 15.04.2014 12:20  © ... => Деркач Олександр 

Дякую!

 15.04.2014 11:43  Деркач Олександр => © 

Класно)

 15.04.2014 01:10  Світлана Рачинська => © 

Мила порцелянова згадка... гарно!

 14.04.2014 21:36  Ганна Коназюк => © 

Такий світлий вірш! Якись ковток свіжого подиху з присмаком ностальгії... Дуже сподобалось!