15.04.2014 17:18
для всіх
352
    
  7 | 7  
 © Олена Вишневська

Бузковий сад

Бузковий сад

Коли торкнеться кришталевий іній

Твого волосся біло-сизим цвітом

І закурличуть журавлі осінні,

Я буду поряд в подихові вітру

Твоє життя із рук своїх поїти

Живим повітрям….


Коли забракне сил мене чекати,

Тримати навстіж привідкриті двері

В бузковий сад дитинства коло хати,

Де все на місці в звичній нам манері,

Читай мене крізь образи  містерій

Фотопаперу…


Коли я в світі правди віднайдуся

І припаду до рук твоїх з порогу,

Пробач мені гріхи, моя  матусю,

Що не вслухалася в перестороги

І фарбувала дні твої в тривогу

Очей вологих…


Коли зверну з дороги на узбіччя

І не повернусь вчасно я додому

Пробач мені, минулі  протиріччя,

І не тримай на серденьку оскому…

Я на весні розквітну після грому

В саду бузковім…



15 квітня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.04.2014 22:59  Панін Олександр Мико... => © 

Свме так. Захист, надія, допомога... це все - Мати і лише Вона.

 17.04.2014 11:39  Ганна Коназюк => © 

Дуже зворушлива поезія! Невимовно красива! Чудово!!!

 15.04.2014 22:31  Тетяна Белімова => © 

Оленочко! До чого ж зворушлива поезія! Чудова! До сліз!

Правда, без озвучки(( а я вже так звикла до твого оксамитового альту!

{#}

 15.04.2014 21:33  Тадм => © 

Дуже гарно, Оленочко!

 15.04.2014 20:29  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!

 15.04.2014 20:03  Деркач Олександр => © 

Гарно, цікава форма

 15.04.2014 17:12  Світлана Рачинська => © 

Пречудово! Так ніжно, зворушливо, ну просто дуже... бракне слів... неймовірно!