Бездомне цуценя
з рубрики / циклу «Про долю»
Молотить дощ землю щосили,
Немає йому втоми,
Вулиці геть вже опустіли,
Усі біжать додому.
На тротуарі цуценя,
Скулить, впину немає,
Голод скажу вам не рідня,
Сердешне виживає.
Малий хлопчина тут біжить,
Від дощу геть тікає,
Сам бідолаха весь тремтить,
На те він не зважає.
Горне до серця цуценя,
Немов безцінний дар,
Тепер у нього є рідня,
Скажу без зайвих чвар.
Обшарпане те хлопченя,
Чи він притулок має,
Побіг десь вдаль він навмання,
А дощ, то не вщухає.
м. Славута,
