27.04.2014 00:30
only 18+
175 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Таїсія

ЧАС

Стирає час і спалахи, і спади,

Старіють кадри плинного життя..,

І теплий май, і ночі листопаду,-

Нема в житті нічому вороття…

…Життєва стрілка рвалась до обіду,

Кувались в мріях розові мости…-

Та вже нема від мрій отих і сліду,

Хто їх зумів так швидко замести?..

П»янке повітря рвалося у груди,

Й так пахла вранці скошена трава…

І що розмови? Що якісь там люди, -

Коли у серці й досі ті слова…

Все те було… Минулося, як грози,

Цвітінням вишень в літо відійшло.

Усе високе висохло, мов сльози,

Немов його ніколи й не було.

О, що то час! Підгонять його люди,

Підкручують в часах тонкі стрілки…

Не думають, що пізно  тоді буде,

Коли промчать, як потяги, роки…

Живемо раз в цім світі миру  сяйва,

Та пам»ятаєм це ми не завжди.

І вже сьогодні жалість буде зайва,

Бо час уже визбирувать плоди…

Немов усе, про все уже сказали,

Хоч, може й грубо, може й не з руки…

Щоб ви життя любили й цінували,

І не дай Бог – підкручувать стрілки!...



Ромни, 26.04.14

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.04.2014 00:31  Суворий => © 

"рожеві мости" 

 26.04.2014 18:50  Світлана Рачинська => © 

Такі вірші не можуть лишити байдужим. Чудово Ви про час!