Петрикова історія
з рубрики / циклу «Про долю»
Не родина – комашник,
Що тут говорити,
За всіх їсти Петрик звик,
Набридло годити.
Їв за маму, не крутивсь,
Бо вона єдина,
А за тата подавивсь,
Аж тріщала спина.
За бабусю, дідуся,
Слізьми гірко вмився,
Тут родина ще не вся,
Дядько нагодився.
Допекли, ввірвавсь терпець,
Хоч всі і рідня,
Дуля всьому тут кінець,
Петрик не свиня.
м. Славута,