04.05.2014 16:15
для всіх
180
    
  - | -  
 © Шкромида Іванна

Подорожнє

Я очі зсередини бачила. Вони зеленіли у травні.

Дорога схилялася пагорбна, став половиною день.

Виднілися сонячні марення над розпашілим асфальтом,

і тихо було, як ніколи. І спокій в мені довго спав.

 

І сталими лиця подовжені, схилені на підвіконники,

мені подорожніми гостями, бавилися в жалі.

Поволі спускалися промені, очі зеленими вітками

в землю повільно впиралися. Кожен далеко в собі


весни висушує в спогади, як перелесники - відчаї.

Знати б для чого ми зібрані рівно в периметрі днів.

Вийшла на станції похапцем, Тиша в мені - стоголосою - 

тільки здавалася тихою, тільки жила уві сні.



Коломия, 02.05.14

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!