Червоні вітрила

з рубрики / циклу «Про долю»

Має Галя свої плани,

Все мріє про море,

Є у нею усі дані,

Чекай її доле.

Тонкий стан та пишні груди,

Справжня Клеопатра,

Подивіться усі люди,

Вона щастя варта.

Понад морем ходить, бродить,

Принца виглядає,

Їй прогулянка не зашкодить,

Собі ціну знає.

Де рожеві ті вітрила,

Звідкіль їх чекати,

Голова геть заболіла,

Як долю владнати.

Бачить ген на морі,

Червоні вітрила,

Треба дякувати долі,

Є ще вища сила.

Вітер гонить ті вітрила,

Яка там різниця,

Не в рожевих певно сила,

Буде, як годиться.

Прикриває Галя очі,

Вже вона цариця,

Посміятись є охочі,

Чи правда, чи сниться?

Десь поділися вітрила,

Лиш труси червоні,

Вона з ляку оніміла,

Принц, як на долоні.

– Не лякайся, Галю, годі,

Та не гніви Бога,

Не обійдеш кажу долі,

В нас одна дорога.

Вже давно забула Галя,

Про оті вітрила,

Просто Галя, а не краля,

У долі вся сила.

м. Славута,