Багатство
з рубрики / циклу «Про долю»
Було усе в його житті,
Жінки багатство і розвага,
Не рахував він копійки,
І не приховував зневаги.
Убогість – це геть не його,
У нього розкіш та пиха,
Багатство все гребло весло,
Зробив багато людям зла.
Біліла смуга та чомусь,
Чорніти стала в одну мить,
Тоді він лише схаменувсь,
Життя все шкереберть летить.
Від кредиторів посивів,
Усе забрали, що могли,
Світ білий миттю почорнів,
В безодню повели сліди.
Забув про розкіш в одну мить,
Кидає, як м’яча життя,
Рука обвуглена тремтить,
Прийшло у душу каяття.
Скорився долі, оце так,
Зламався швидко та змирився,
Забув, яка розкіш на смак,
Кожній копієчці молився.
м. Славута,
.gif "{#}")
Пані Антоніно! Ваш твір вразив! Як часто можемо спостерігати таку душевну заскорузлість у житті! Той, хто раніше із презирством поглядав на "рахуючих копійки", тепер і сам опининвся "поряд"! У подібній ситуації прозріння наступає швидко! 