20.05.2014 00:12
для всіх
216
    
  6 | 6  
 © Наталка Янушевич

Настрій

Ці весни давно вже, давно не тобі.

Що візьмеш у руку з буяння пустого?

Твій обрій давно вже до плоду добіг,

Твій колос давно при надії вже стогне.

Ці весни… Які вони… Хоч не живи.

Кожнісіньку гілку внесуть до кадастру

І квітнуть у товщі повітряних хвиль,

Вбираючи твій перестояний настрій.

Так мало – струсити зерно і плоди,

Лишити давно зацукрований побут,

І стати заради весни молодим,

Заради єдиної спроби!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.05.2014 12:49  © ... => Тадм 

І тут сум струменіє...

 21.05.2014 11:52  Тадм => © 

чудово!

 20.05.2014 13:33  © ... => Ганна Коназюк 

Дяка Вам:)

 20.05.2014 11:57  Ганна Коназюк => © 

Красива поезія! Вишукані образи - колос, що стогне при надії, перестояний настрій, зацукрований побут... Вражаюче! А кінцівка, взагалі, до душі!..))

 20.05.2014 11:36  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Так приємно. Спасибі Вам.

 20.05.2014 11:27  Ірина Затинейко-Миха... => © 

люблю Ваші вірші...і їх настрої...

 20.05.2014 10:21  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Спасибі.

 20.05.2014 10:21  © ... => Тетяна Белімова 

Якраз за останні рядочки мені перепало. А вони мені теж саме так подобаються.

 20.05.2014 10:20  © ... => Деркач Олександр 

Спасибі.

 20.05.2014 09:19  Тетяна Белімова => © 

Гарно! Особливо останні рядочки!)))))))))))

 20.05.2014 03:41  Деркач Олександр => © 

Гарно

 19.05.2014 22:38  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Варто спробувати!
Цікаво пишете.