Наталка Янушевич Настрій
Ці весни давно вже, давно не тобі.
Що візьмеш у руку з буяння пустого?
Твій обрій давно вже до плоду добіг,
Твій колос давно при надії вже стогне.
Ці весни… Які вони… Хоч не живи.
Кожнісіньку гілку внесуть до кадастру
І квітнуть у товщі повітряних хвиль,
Вбираючи твій перестояний настрій.
Так мало – струсити зерно і плоди,
Лишити давно зацукрований побут,
І стати заради весни молодим,
Заради єдиної спроби!
21.05.2014 12:49 © ... => Тадм |
І тут сум струменіє... |
21.05.2014 11:52 Тадм => © |
 чудово! |
20.05.2014 13:33 © ... => Ганна Коназюк |
Дяка Вам:) |
20.05.2014 11:57 Ганна Коназюк => © |
 Красива поезія! Вишукані образи - колос, що стогне при надії, перестояний настрій, зацукрований побут... Вражаюче! А кінцівка, взагалі, до душі!..)) |
20.05.2014 11:36 © ... => Ірина Затинейко-Михалевич |
Так приємно. Спасибі Вам. |
20.05.2014 11:27 Ірина Затинейко-Миха... => © |
 люблю Ваші вірші...і їх настрої... |
20.05.2014 10:21 © ... => Мальва СВІТАНКОВА |
Спасибі. |
20.05.2014 10:21 © ... => Тетяна Белімова |
Якраз за останні рядочки мені перепало. А вони мені теж саме так подобаються. |
20.05.2014 10:20 © ... => Деркач Олександр |
Спасибі. |
20.05.2014 09:19 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Особливо останні рядочки!))))))))))) |
20.05.2014 03:41 Деркач Олександр => © |
 Гарно |
19.05.2014 22:38 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Варто спробувати! |