Ірина Червінська-Мандич Інтервенція
Стріляють десь, і в мене теж поцілили,
І з мене проростають білі лілії,
А я лежу. Чого мені вставати,
Коли співають (чи ревуть?) гармати?
А я лежу, півтрупом і півангелом,
І небо розглядаю, де поламане -
Там - залатати, там - шматок відрізати...
Про що це я? Моя любове, пізня ти,
Бо ти прийшла, коли у мене вцілили,
Ще й посадила в мені білі лілії.
І що з тих квітів, коли небо зламане?
Лежу - півтрупа й половина ангела...
27.05.2014
29.05.2014 21:18 Олена Вишневська => © |
 Класно! Пройма€! |
29.05.2014 11:24 Надія Бойко => © |
 Сильно! |
28.05.2014 21:04 Тетяна Белімова => © |
 Майже політичне, але відчувається, що тут про інше)))) Тут про жіноче! Несвоєчасний постріл? Так буває! |
28.05.2014 12:31 Світлана Рачинська => © |
 Ірино, Ваші вірші вражають глибиною. Хочеться читати і читати. Назва сподобалась. У Вас якесь особливе бачення. Дуже цікаво. |
28.05.2014 11:17 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Гостро... а вплетені лілії... - це щось!... |
28.05.2014 10:11 Ганна Коназюк => © |
|
.gif "{#}")
Вірш - чудовий!!! "Півтруп і півангел", білі лілії, що проросли... дуже вишукано, красиво і з глибоким змістом. Додам в обране.