Гроза
Літо, спека неймовірна, у повітрі мліє.
Сонце високо на небі все нещадно гріє.
Та з’явились з горизонту білі хмари й чорні
І погнали їх щосили ті вітри моторні.
Хмара з хмарою зітнеться, блискавки аж сяють
А громи! – розкати громів по небу волають.
Перші краплі з неба впали, потім ще сильніше:
Дощ густий і сильна злива, а вона не тішить.
Лиє, лиє, як з відра, всюди посіріло,
І вода, вода, вода навкруги залила.
А по небу святий Ілля котить колісницю,
Поливає він дощем, водою землицю.
І все громи, й блискавиці в висоті гуляють,
Та негода так бушує, вітри не вщухають.
Чути гуркіт, та розкати, аж страх пробирає –
Розгулялася гроза, стихія вражає.
Просим Бога й Матір Божу, щоб нас захистили,
Аби людям ця гроза біди не зробила.
І лопату й кочергу - навхрест серед двору,
І від спаленої бечки дим піде угору.
Світим Стрітенськую свічку й молитву читаєм,
Сохранити і спасти Господа благаєм.
Та віддали все, що мали чорнії ті хмари,
Відгриміли громи згодом і вітру не стало.
Від блискавок, їх розрядів озон утворився –
У повітрі, як в раю, чистий дух родився.
І все свіжо і прекрасно, природа ожила,
І гроза ця неймовірна все навкруг омила.
Бо ці зливи, дощі, громи, навіть блискавиці-
Все це Господа творіння і його правиці.
Ліси, гори й полонини все це відчувають -
І пташки природі Божій гідно гімн співають.
с. Нижні Станівці, Буковина, 06.07.2013
