Другу дитинства
Ми всі разом у дитинстві
Мріяли і жили
І натхненно усім серцем
Країну любили.
Пролетіли многа літа,
Скроні посивіли -
Розуміння зберегти
Ми все ж не зуміли.
Що з тобою милий друже?
Що з тобою сталось,
Що любові до Вкраїни
В тебе не зосталось?
Росіяни-агресори
Україну топчуть,
А ти зомбований, обманутий,
Наче дурний хлопчик.
Народ скаже, як зав’яже
Слова не міняються:
«Де свої кусаються –
Чужі не мішаються!»
Зупинися і подумай,
І прийди до тями -
Росіяни і чеченці
Сіють смерть над нами.
Несуть війну й страшне горе
В нашу рідну хату,
А ми хочемо безхмарне
Мирне небо мати.
Люди в церквах моляться
І Бога благають -
Зупинити війну й кров
Господа прохають:
«Господи – творець величний
Благослови чемно
Миру, спокою, надії
українським землям.»
В небі птах синьо-жовтий -
і це наша воля.
Не стріляй і не убий,
Бо це наша доля!
с. Нижні Станівці, Буковина, Травень 2014
