Загніздилось у мозку вчорашнє

Коровай насолод надкусили обоє - нечемні.

Ти угвинтився в мене так глибоко і так конкретно,

Що від рою алюзій і образів бігти даремно.

І бринять в мені вербуми часу майбутнього ради,

І розхитаний маятник Зеланда вже не спинити -

Я надумала все, хоч і хочеться трішечки правди,

Я клялася на снах, що продовжу позичені миті,

Трансформую фантоми зі снів у знайому реальність,

Де усе буде вперше і вдруге, вдесяте, як вперше,

І зустрінуться спів твого архе і фраз моїх самість,

І помчить тая пісня пісень по дорогах, як вершник...

Тільки все це мана, міражі у пустелі бетонній,

Споловілій від надміру сонць на чужих обелісках.

Я б торкнулась лише, на секунду б уклалась в долоні -

Лялька-мотанка з пряжі чекання і днів одаліски.

21.08.2014

Візьміть участь в обговоренні