09.06.2014 02:39
for all
216 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Антоніна Чернишенко

Напои меня ветер...

Напои меня ветер

Дурманом весенних цветов,  

Да поведай мне тайну,  

О том, что когда либо видел.

Обними меня нежно

Могучим прохладным хлыстом,  

Да всплесни в меня силу,  

Чтоб простить тех, кто раньше обидел.


Жаль, но время, назад не вернуть

Утонувший корабль,  

Не услышит попутного ветра.

Паралели веков,  

Никогда и никем не сомкнуть

Остается идти,  

Приподняв шляпу из тонкого фетра.


И я снова бреду, все одна,  

в темноте как блудница,  

А вокруг красоты,  

суета, горечь, страх да вранье

Чуть позаду плетется за мной

Грусть печаль белолица сестрица.



09.06.2014

Публікації: Антоніна Чернишенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 09.06.2014 22:05  © ... => Олександр Новіков 

та отож, то я тут не часто буваю, то ви не звикли до моїх слівців)))) 

 09.06.2014 22:04  © ... => Деркач Олександр 

Дяки, якось не звернула уваги, зара справлю напевне якщо знайду як 

 09.06.2014 22:03  © ... => Світлана Рачинська 

Дякусики 

 09.06.2014 12:09  Світлана Рачинська => © 

красиво і невимушено... 

 09.06.2014 09:05  Деркач Олександр => © 

не с - из) а так цікавий

 09.06.2014 08:57  Олександр Новіков => © 

Гарно, тільки "позаду" не можу прочитати, випадає воно мені