10.06.2014 19:06

для всіх

164

6 | 6

 © Наталка Янушевич

Мобілізація

Лезами безвісти завтра лягає в ноги, 

Місяць визиркує, гострий, неначе злість,

Гупає острах, відстань на вісті множить,

З крісла порожнього морок поволі зліз.

Вранці захопить поспіх, гіркий і гарячий.

Ти в передпокій – і вилетиш навздогін

Тим невідомим війнам, глухим, незрячим

І неприбулим смуткам моїм тугим.

Рейки тремтітимуть – решта піде спокійно,

Все перетреться в жорнах брехливих днів.

Я зачекаю: щезнуть до йоти війни,

Лиш би ти в крісло вдома надвечір сів.