Наталка Янушевич Мобілізація
Лезами безвісти завтра лягає в ноги,
Місяць визиркує, гострий, неначе злість,
Гупає острах, відстань на вісті множить,
З крісла порожнього морок поволі зліз.
Вранці захопить поспіх, гіркий і гарячий.
Ти в передпокій – і вилетиш навздогін
Тим невідомим війнам, глухим, незрячим
І неприбулим смуткам моїм тугим.
Рейки тремтітимуть – решта піде спокійно,
Все перетреться в жорнах брехливих днів.
Я зачекаю: щезнуть до йоти війни,
Лиш би ти в крісло вдома надвечір сів.
16.06.2014 01:04 © ... => Деркач Олександр |
Дяка Вам. |
15.06.2014 18:03 Деркач Олександр => © |
 Класно, оригінально |
13.06.2014 00:01 © ... => Тетяна Чорновіл |
Вдячна Вам, пані Таню. Так давно не балакала з Вами :) |
11.06.2014 10:54 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудово!!! Справді, з рідною людиною - мир і спокій в душі! |
10.06.2014 20:15 Тадм => © |
 чудова поезія |
10.06.2014 14:54 © ... => Тетяна Белімова |
Дяка Вам. |
10.06.2014 11:24 Олена Вишневська => © |
 Лиш би.... |
10.06.2014 09:28 Тетяна Белімова => © |
 багато особистісного. через те поезія близька і зрозуміла. |
10.06.2014 09:19 © ... => Сашко Новік |
Дяка. |
10.06.2014 08:55 Сашко Новік => © |
 Плюс |