Ніч відкриє портал, і посипляться долі слова
Ніч відкриє портал, і посипляться долі слова
На цнотливий папір, і обійметься з біллю чорнило.
Розпікається, тріскає місяць у неба горнилі,
І від тиші рядками вагітніє голова.
Через білі степи зазміїться доріжка тонка
Фіолетово-синя, і знаки окреслить нежданні.
Ці приручені символи - вічні думок риштування
Зводить знову опівночі ручкою моя рука.
А для чого це все? Може стали вже прісними сни?
Чи із містом утомленим ділося десь суголосся?
Це гніздяться птахами слова, і рояться, мов оси,
Виростають, мужніють і йдуть по світах, як сини.
16.06.2014
