08.06.2014 22:28
для всіх
192
    
  2 | 3  
 © Антоніна Грицаюк

Йшла навмання

Йшла навмання

з рубрики / циклу «Про долю»

Йшла навмання,

Десь вдалечінь,

Була рідня,

Вона лиш тінь.


Кому потрібна?

Така убога,

Все життя бідна,

Одна дорога.


Дім пристарілих,

Ось там кінцева,

В очах змарнілих,

Німа лиш сцена.


Лишили діти,

За що не знає,

Як їй з тим жити,

Життя згасає.


Так крок за кроком,

Хода – тягар,

Взявсь ненароком,

У серці жар.


Воно горіло,

Душа метнулась,

Якось не вміло,

Мовби жахнулась.


За що лишила?

Матусі тіло,

Та й полетіла,

В небо несміло.


Лежала мама,

З краю дороги,

Роса вмивала,

Холодні ноги.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.06.2014 12:21  Світлана Рачинська => © 

Невимовно боляче, що так стається... Чудово!

 09.06.2014 10:47  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно! Актуальна тема і зараз, на жаль!
Чудовий вірш.