Йшла навмання
з рубрики / циклу «Про долю»
Йшла навмання,
Десь вдалечінь,
Була рідня,
Вона лиш тінь.
Кому потрібна?
Така убога,
Все життя бідна,
Одна дорога.
Дім пристарілих,
Ось там кінцева,
В очах змарнілих,
Німа лиш сцена.
Лишили діти,
За що не знає,
Як їй з тим жити,
Життя згасає.
Так крок за кроком,
Хода – тягар,
Взявсь ненароком,
У серці жар.
Воно горіло,
Душа метнулась,
Якось не вміло,
Мовби жахнулась.
За що лишила?
Матусі тіло,
Та й полетіла,
В небо несміло.
Лежала мама,
З краю дороги,
Роса вмивала,
Холодні ноги.
м. Славута,
