Наталка Янушевич Богданове повідомлення
Нічого не питай мене. Я тут.
Ти знаєш все, а більшого – не вільно.
І не гадай: впаду чи не впаду,
І не вмирай, коли мовчить мобільний.
Ми всі, не озираючись назад,
На спинах день волочим камуфляжний.
Забудь про стрілянину і про «Град»,
Однаково ще хтось із нас поляже.
Мене цей день від тебе не відняв,
Шолом і броник – твій останній дотик,
І навіть це руденьке кошеня,
Яке прибилось до моєї роти.
07.08.2014 19:58 Тетяна Чорновіл => © |
Наталю! Дозвольте привітати Вас з Днем Народження! Бажаю щасливого кохання, творчого натхнення і мирної України! Нехай збуваються найзаповітніші мрії!
|
15.07.2014 21:18 © ... => Тадм |
Кожен наш вірш - і про сьогодення, і про вічність, і про відчуття, і про знання -про саме життя, Тадм (даруйте, не знаю, як вірно утворити кличну форму). |
15.07.2014 11:54 Тадм => © |
 Боляче усвідомлювати, що це про сьогодення. гарний вірш |
14.07.2014 18:21 Світлана Рачинська => © |
 Аж зжалось щось всередині... Проникливий і болісний твір. |
14.07.2014 11:25 © ... |
Дуже вже реально і близько було. Дяка Вам. |
14.07.2014 11:08 Олег Буць => © |
 Коротко. По-солдатськи. В них дійсно нема часу багато говорити. Клас! |
14.07.2014 10:42 Деркач Олександр => © |
 Чудово |
14.07.2014 09:23 Тетяна Белімова => © |
 Пані Наталіє! Вашим поетичним талантом не можна не захоплюватися! Ніби проста, бачена нами зараз скрізь інформація, але як вона за душу бере під вашим пером! |
14.07.2014 02:07 © ... => Тетяна Чорновіл |
Спасибі за відгук. |
14.07.2014 00:15 Тетяна Чорновіл => © |
 Сумно і щемливо! |